Історія міста

Початки заселення.

Сьогоднішня гміна Берунь складається з невеликих місцевостей таких як м.ін.: Берунь Старий, Берунь Новий, Яйости, Копань, Стерні, Біясовіце, Забжег, Чарнуховіце, Копєц, які в історії раділи з такого поділу. Початки заселення на цій території гинуть в мороці історії. Сучасна наука з огляду на брак джерел, не в змозі чітко відповісти, коли саме , розпочалася тут діяльність людини. Збережені документи свідчать про існування сел в Стернях (1272р.) і Біясовіцах (1360р.). Вперше про Берунь згадується у 1376 році, лежав він на торговому шляху, з'єднуючому Краків з Опавою. На місці де шлях висаджувався з пагорків в заболочену територію Молочної ріки, встановили контрольно-пропускний пункт і митницю, в образі караульної башти на укріпленому горбі. Той горб і мікрорайон, що повстали біля нього, стали зародком пізнішого міста. Назва міста може походити від старочеського слова „berrn", що означало мито, стягнене на користь правителя. Більш докладну інформацію на тему поселення можна знайти в документі князя опавско-раціборського Івана ІІ Залізного (з династії Пшемишьлідув опавскіх), про переказ вуйтоства в Беруні якомусь Цуссовічові. Ми дізнаємося з нього, що існувало тут вже раніше поселення (borgstadel), із знищеним містом, млином і трьома ставками.

Розвиток міста в сучасній епосі.

Положення на важливих комунікаційних шляхах сприяло розвитку міста. Однак рясний господарський розквіт Беруні припадає на половину XVI століття, коли місто отримало ринкові привілеї. Торгували тоді: худобою, кіньми, сіллю, збіжжям, вовною а також рибами, рощеними в прилеглих ставках. Розвинулося ремесло: ковальство, текстильне шевське виробництво. Поступово на значенні почала втрачати установа війта копєчного (представника власника земель), в свою чергу свою роль збільшила міська рада з мером на чолі.

Просторовий уклад міста був типовий для всіх новозбудованих міст: регулярний план міста, майже квадратний ринок, тобто ринковий майдан, оточений будинками громадян, від ринку розбігаються під прямим кутом вулиці. Містечко, аж до пожежі в 1847 році, було дерев'яне окрім зведеної в 1768 р. Церкви і декількох кам'яних будинків на ринку.

У 1517 році Берунь став частиною Вільного Пшчинського Станового Панства. Його існування затвердив чеський король Фердинанд І, надаючи титул Вільного Пана угорським магнатам з сім'ї Турзонів. Представники цього роду в 1525 році подарували місту пивоварний завод а також розвинули на території Беруні рибну економіку. В 1536 році розширено прилеглі місцеві ставки, творячи Великий Беруньський Став, який в той час був одним з найбільших об'єктів на Сілезії. Став був осушений в XIX столітті, а про його існування свідчить існуюча досьогодні 1,5 кілометрова гребля, яка призначалася для захисту міста перед повінню.

Від половини XVIII століття існувала в місті Єврейська Релігійна Спільнота , яка від 1812 року мала синагогу і збережене до сьогодні кладовище.

У першій половині XIX століття, а точніше в 1824 році на Верхній Сілезії вибудовано перше міждержавне шосе, яке бігло з Вроцлава до Кракова,між іншим через Берунь, на пересіканні того ж шосе із старою дорогою з Битома до Освенціма, в Забжегу повстав новий дитячий табір, який почали називати Новим Берунем. Завдячував він свій розвиток будівництву: королівсько-пруської Головної Таможні, товарного депо, соляної факторії, трактира, початкової школи а також аптеки, фабрики ковбасних виробів, пекарні і повстанню індивідуальних господарств. У той же час в Новому Беруні знаходилася Головна Поштова Установа, а від 1850 року представництво Повітового Суду з правом судити кримінальні злочини. Офіційно нове поселення в 1833 році отримало назву Новий Берунь. Будова згаданих адміністративних об'єктів збільшила приплив митників, прикордонників, поштових службовців, вчителів, суддів і різних видів майстрів і кваліфікованих робітників.

Будова в 1853 році залізничній лінії, що проходить через Нова Берунь, а пов'язуючої пруську Сілезію з австрійською, сприяла розвитку заселення, а також притоку інших професійних груп, в тому числі і залізничників. Поява другого міського скупчення вплинуло на назви двох дільниць, а саме для того, щоб відрізнити два місця, почато вживати для першого назву Стара Берунь.

Перелом XIX і XX століття це для всієї Сілезії період розвитку і індустріалізації. В Беруні повстав завод так званих сірників Сярковня, а в 1871 році Завод Динаміту. Вибудовано водопроводи, школи і багато інших елементів суспільної інфраструктури.

Сучасність.

У 70-тих роках на території міста вибудовано між іншим Вугільну Шахту „Пяст", молочний завод „Сласк" - нині „ Danone", а також автозавод - нині „Fiat Auto Poland". Берунь в той час не мав юридичної самостійності, оскільки в 1975 році був включений до Тихів. Після кільканадцяти років знову повернув самостійність і з днем 2 квітня 1991 року став гміною зі статусом міста. Місту однак не повернено історичні кордони, особливо по відношенню до Тихів, яким залишено виробничу частину Фіата, а також житловий мікрорайон Гомера. В результаті зусиль Беруні зміни положень, що стосуються податкових врегулювань,а також намагань самих жителів мікрорайону, після вісьми років було воно включене в кордони Беруні. Саме тоді зроблено незначні коректування кордонів з Сілезьким Хелмом. Повернення адміністративної самостійності через Берунь в 1991 р. дало йому можливість динамічного розвитку. Успішно закінчилися намагання Беруні і сусідніх гмін про утворення земного повіту. Місцеперебування посади старости, яка повстало в 1998 році, було розташоване в Беруні. У 2002 р. на території Беруні був відкритий Центр Господарських Ініціатив, де знаходиться Беруньський Фонд Господарських Ініціатив. Фонд надає підтримку діяльності місцевих підприємців. У період 2004 - 2005 років беруньський ринок піддався цілковитій реновації, яка була відзначена в конкурсі на Найкращий Простір Сілезького Воєводства 2005 року. У рамках реновації розміщено на нім сонячний годинник, центрально розміщений (що робиться на зразок на довоєнному) пам'ятник Сілезьких Повстанців, нарис історичної міської ваги, а також колодязь з постатями „Потопельників" - таємничих духів, що є темою багатьох народних подань, що походять з Беруня.

Крім того, завдяки зусиллям гміни Берунь, рішенням Ради Міністрів від 2005 року понад 38 га беруньських земель було включено до Катовіцкої Спеціальної Економічної Зони. Гміна Берунь за рахунок 8 млн злотих реалізувала будову пересікання, з'єднуючого території зони з дорогою ДК44, яка в 2007 році була піддана грунтовному ремонту. Від 2006 року у місті функціонує Регіональне командування поліції. Будівництво штаб-квартири команди, яка є одним з найсучасніших об'єктів подібного роду в Польщі, було в 70% фінансоване з бюджету гміни. У 2007 році була віддана до вжитку будівля суспільної інфраструктури, локалізована на ринку, в якому знаходяться також одиниці Міської Установи в Беруні.